Який план надає дані у натуральному вираженні. Виробнича програма: розрахунок та впровадження. Обсяг виробництва, шт
Плани підприємства (розвитку, виробництва, продажу та інші) є орієнтирами щодо його діяльності. Виробнича програма— одне із планів, який відбиває, у напрямі розвиватиметься підприємство, які його завдання, профіль спеціалізації виробництва, стосунки коїться з іншими компаніями.
Виробнича програма – це основна частина бізнес-плану. У програмі відображається обсяг продукції за номенклатурою, асортиментом, якістю у вартісному/натуральному виразах.
Підприємства збирають великий масив даних про клієнтів, який у результаті виявляється марним. Відомості розрізнені, часто застарілі чи спотворені - на такій основі неможливо зробити покупцеві унікальну торгову пропозицію та спрогнозувати продажі. У нашій статті описані інструменти збору та аналізу інформації, використання яких:
- оптимізує витрати компанії на маркетинг;
- допоможе побудувати стратегію продажів;
- знизить відтік покупців завдяки підвищенню якості обслуговування.
Номенклатура - це види послуг та товарів. Номенклатура продукції, що випускається на підприємстві, включає найменування виробів із зазначенням їхньої кількості, якості, термінів виготовлення.
Асортимент визначає, яка частка окремих видів продукції виробничої програмі.
Якість - властивість продукції, що зумовлюють її придатність до вживання та її здатність бути використаною за призначенням.
Які завдання стоять перед виробничою програмою підприємства
Перш ніж розпочати планування, ознайомтеся із завданнями виробничої програми підприємства.
При створенні виробничої програми, орієнтуйтеся як у фактичні, і потенційні можливості виробництва виробів підприємством, тобто, з його виробничу потужність.
- Які види продукції виготовляти? У якій кількості випускати?
- Який час має бути витрачений на підготовку виробів до відправки клієнту?
- Якої якості має бути продукція?
- Який обсяг виробів підприємство зможе додатково зробити, якщо з'являться термінові замовлення?
- Якої якості та виду буде ця продукція?
- Який граничний обсяг випуску, після досягнення якого необхідно перейти до його припинення чи модернізації?
- Які обсяги використовуваних ресурсів необхідні?
- Як задовольнити потребу у цих обсягах?
Орієнтуйтеся на потреби світового та регіонального ринків, стан конкурентів, загальну ситуацію на ринку.
Які розрізняють види виробничих програм підприємства
Виробничі програми класифікуються по горизонту планування, тобто, за тим тимчасовим відрізком, який створюється план. По горизонту планування розрізняють:
- Стратегічну програму. Така програма визначає план виробництва на тривалий період (від року до 5 років). Така програма є основою отримання загальної картини розвитку підприємства, визначає основні стратегічні рішення.
- Оперативну програму. Ця програма визначає план виробничої програми підприємства на нетривалий термін (від 1 до 30 днів). Оперативна програма дозволяє управляти поточними процесами виробництва, їх забезпеченням та впорядкуванням. Такі програми ще називають змінно-добовими.
- Тактичну програму, що визначає план розвитку на період від 30 днів до року.
Виробнича програма може поділятися на:
- Валову програму, що включає обсяг товару, що випускається, призначеного для використання на внутрішні потреби організації, незавершене виробництво, напівфабрикати.
- Товарну програму, що включає обсяг продукції за номенклатурними позиціями, призначений для надсилання клієнтам.
З чого почати
З оцінки потенційного обсягу замовлень споживачів.
Так званий «портфель замовлень» формують на основі потенційного та поточного попиту на товар, що плануються до укладання та укладених договорів. Оцінити потенційний попит можна за допомогою статистичних, евристичних та інших методів. При плануванні обсягу замовлень слід враховувати сезонність попиту, поточні дії підприємств, що конкурують, і вплив інших факторів. Слід враховувати також внутрішні потреби, якщо підприємство використовує продукцію для своїх потреб.
Далі потрібно визначити, чи виробництво може бути обмежене з тієї причини, що сировини не вистачає. Потреба у сировині може перевищити його кількість у наявності, якщо підприємство використовує якусь дуже рідкісну сировину, має тривалий цикл виробництва, укладає довгострокові договори з постачальниками сировини чи з інших причин. У такому разі у виробничу програму як вихідні дані необхідно внести потужності договорів на постачання сировини. Щоб відобразити у виробничій програмі об'єктивну картину забезпеченості підприємства сировиною, слід зазначити залишки матеріалів, що є на складах, задіяних у незавершеному виробництві.
Деякі підприємства визначають розмір незнижуваних запасів. У такому разі вхідну інформацію необхідно доповнити нормами залишків за інтервалами планування, що розраховуються. Показники залишків можна задавати в натуральній та тимчасовій формі. Тимчасовий показник визначає динамічний характер нормативних запасів. Норма розраховується виходячи з фактичного обсягу витрати сировини за зазначений період часу.
Технологічна нормативно-довідкова інформація є основними даними, які потрібні для розрахунку вашої виробничої програми. До такої інформації можна віднести: поопераційні технологічні карти, специфікації виготовлення продукції, графіки роботи обладнання, відомості про простої, графіки роботи персоналу та іншу довідкову інформацію, що стосується безпосередньо процесу виробництва. Для оперативно-змінного планування слід враховувати час, що витрачається на допоміжні операції, переналагодження робочих центрів, доступність трудових ресурсів. Альтернативна можливість використання виробничих сил, термін зберігання виробів, термін забезпечення матеріалами для тривалого виробничого циклу можуть вплинути на результат планування.
Зміст виробничої програми підприємства: основні розділи
1. План виробництва виробів.
2. План виробництва виробів експорту.
3. План підвищення якості.
4. План продажу продукції.
Де брати дані для виробничої програми
За вихідні показники виробничої програми підприємства беремо:
- Статутні види діяльності організації з виробництва, реалізації продукції.
- Результати реалізації попередніх виробничих програм.
- Відомості про попит.
- Дані про зауваження та скарги щодо якості виробів за попередні періоди.
- Дані про обсяг збуту продукції за попередній період за місяцями/кварталами.
- Дані про частках продукції загальному обсязі її випуску над ринком за попередні періоди.
- Відомості про виробничу потужність підприємства.
- Рішення щодо напрямів розвитку підприємства.
- Прогресивні техніко-економічні норми.
З яких етапів складається розробка виробничої програми
Етап 1. Визначте номенклатуру, асортимент продукції, обсяг поставок, що виконуються, виходячи з договорів, які вже укладені.
Етап 2. Вам слід визначити обсяг виробництва кожного виробу, виходячи з обсягу поставок.
Етап 3. Виходячи з розрахунку виробничої потужності, обґрунтуйте обсяги виробництва по кожному виду продукції.
Етап 4. Розрахуйте вартісні показники (валової, товарної, реалізованої, чистої продукції), ґрунтуючись на натуральних обсягах виробництва, постачання.
Етап 5. Складіть графік відвантаження продукції, виходячи з термінів, зазначених у укладених договорах.
Етап 6. Розподіліть виробничу програму за підрозділами.
Розрахунок виробничої програми
Під час підготовки план виробництва зазвичай розраховують:
1. Обсяг виробництва кожної товарної позиції Nпр. = Nпост. - Он.скл. + Ок.скл. + Nвн.,де
- Nпост - обсяг постачання виробу у натуральному вираженні;
- Он.скл. і Ок.скл залишки виробів складі початку і поклала край періоду. Залишки виробів початку періоду слід розраховувати, ґрунтуючись на відомостях про залишки продукції на поточний момент, а також плану їх виробництва, відвантаження, починаючи з моменту розрахунку і закінчуючи початком планового періоду. Залишки виробів наприкінці періоду слід встановити з прогнозу реалізації продукції наступного періоді;
- Nвн - кількість виробів, призначених задоволення потреб підприємства.
2. Собівартість продукції за кожною товарною позицією - це сума всіх витрат, які необхідно зробити, щоб виробити продукцію. Повна собівартість продукції — сума вартості матеріалів, цехових витрат, зарплати працівників, витрат на експлуатацію, утримання обладнання, комерційних витрат на продаж продукції, податкових відрахувань.
3. Чиста продукція. Цей показник можна визначити так: відніміть з товарної продукції за оптовою ціною суму амортизаційних відрахувань та матеріальні витрати.
Формуючи виробничий план, передбачте завдання зі зняття з виробництва застарілих видів виробів, тобто тієї продукції, яка не відповідає вимогам економіки чи морально застаріла, та вкажіть терміни заміни застарілої продукції.
4. План випуску продукції експорту. Якщо в організації є закордонні клієнти, необхідно надати показники обсягів випуску продукції, відповідні загальним вимогам при постачанні на експорт та умовам укладених договорів.
5. План підвищення якості продукції. Вам слід зазначити показники оновлення асортименту, властивостей продукції, що обумовлюються вимогами стандартів якості, розвитком виробництва, сучасними нововведеннями. Якість продукції має відповідати стандартам на всіх стадіях виробництва та проектування продукції.
6. План реалізації (збуту) продукції. Тут необхідно продемонструвати динаміку реалізації продукції певним покупцям, виявленим у ході маркетингового дослідження.
Обсяг реалізованої продукції - вартість продукції, яка буде поставлена та оплачена протягом періоду, на який складається план. До обсягу реалізованої продукції входить вартість готових до збуту виробів, промислових робіт, призначених для реалізації, робіт для свого капітального будівництва/ремонту та непромислових господарств, що офіційно належать підприємству.
Щоб правильно розрахувати обсяг продукції, що реалізується, враховуйте залишки нереалізованої продукції. Пам'ятайте, що кількість залишків буде різною на початок та кінець періоду. Залишок нереалізованої продукції початку періоду складається з:
- залишку готової продукції на складі, у неоформлених відвантаженнях;
- товарів відвантажених, якими термін оплати ще настав;
- товарів на відповідальному зберіганні у покупців;
- товарів відвантажених, але з оплачених покупцями вчасно.
При створенні плану збуту визначте розрахунковий обсяг продажу продукції у вартісному вираженні за формулою Vр = (Зуп + Пцел) / Рм,де
- ЗУП - сума умовно-постійних витрат у плановому періоді;
- Пцел - цільовий прибуток, достатній для функціонування підприємства та забезпечує задоволення його потреб;
- Рм - маржинальна рентабельність, тобто частка маржинального доходу вартості товару.
Маржинальний дохід на одиницю виробу дорівнює різниці між ціною та змінними витратами. Якщо випускається один вид виробів, то маржинальна рентабельність визначається ставленням маржинального доходу до цене. Якщо випускається кілька видів продукції, то маржинальну рентабельність потрібно розраховувати за формулою Рм = ∑ Pmi Yi,де
- Pmi – маржинальна рентабельність i-го виду продукції;
- Yi - питома вага i-го виду продукції виручці від.
Розрахунок виробничої потужності
Виробнича потужність підприємства означає максимально можливий випускати продукцію за одиницю часу (зазвичай один рік) при раціональному використанні фондів підприємства. При цьому потрібно враховувати, які сучасні технологічні процеси, методи організації виробництва застосовуються, щоб забезпечити хорошу якість продукції, що виготовляється.
Для визначення плану виробництва, основним показником є виробнича потужність. При розрахунку введення нових виробничих потужностей і тих вкладень, які цього необхідні, величину виробничої потужності слід брати за вихідну.
Розраховувати виробничу потужність слід у натуральних/умовно-натуральних вимірниках, у яких ви плануєте виробничу програму. Тобто, виробнича потужність тракторного заводу визначається тією кількістю тракторів, яку він випускає, а потужність ткацької фабрики залежить від кількості метрів тканини, що на ній виробляється.
Слід розрізняти вихідну, вхідну, середньорічну виробничу потужність. Вихідна означає виробнича потужність кінець планового періоду, а вхідна — початку. Щоб визначити вихідну потужність підприємства, необхідно враховувати роботи, включені в план з будівництва, технічного оновлення підприємства, модернізації обладнання. Розрахувати вихідну потужність (МВ)ви зможете за наступною формулою Мв = М1 + Мр + Мм-Мл,де
- М1 потужність вхідна;
- Мр потужність, що вводиться в дію внаслідок виконання монтажних та будівельних робіт;
- Мм потужність, яка збільшується за рахунок встановлення сучаснішого обладнання, удосконалення технологічних процесів;
- Мл – потужність, що ліквідується через зняття обладнання, яке застаріло.
Середньорічна потужність - це середній показник потужності, якою володіє підприємство, ділянка чи цех протягом року, враховуючи вибуття та приріст потужностей. Ця величина є вихідною. Як розрахувати середньорічну виробничу потужність, розглянемо нижче. Візьмемо, наприклад, ткацьку фабрику та розрахуємо її виробничу потужність. Виробнича потужність ткацької фабрики залежить від того, якою потужністю володіє ткацький цех.
Виробнича потужність цеху/іншого підрозділу визначається такими факторами: кількість та склад обладнання, час його роботи, продуктивність за одиницю часу.
Середньорічну виробничупотужність обчислюємо за такою формулою Мс = Ос Фв Нп,де
- Мс – виробнича потужність;
- Ос - середньорічна кількість однотипного обладнання;
- Фв – річний фонд часу роботи обладнання;
- Нп – норма продуктивності одиниці обладнання за 1 годину.
Для того, щоб обчислити середньорічну потужність необхідно визначити середньорічне кількість однотипного устаткування.Це можна зробити за формулою Ов = О1 + ОвП1/12 - ОлП2/12, де
- О1 - у верстатів початку року;
- Ов - у верстатів, що вводяться протягом року;
- Ол - у верстатів, ліквідованих протягом року;
- П1 і П2 - у повних місяців остаточно року після введення/вибуття.
Формування виробничої програми для максимального зростання прибутку
- По кожному виду виробів необхідно розрахувати величину маржинального доходу окрему одиницю продукції.
- Розподіліть продукцію в залежності від її маржинального доходу, починаючи від найприбутковішої і закінчуючи найменш прибутковою. Від того, як ви розташуєте продукцію, залежатиме її пріоритетність при включенні у вашу виробничу програму.
- Розрахуйте завантаження виробничих площ та обладнання. Перший виріб слід включити у виробничу програму повністю та розрахувати невикористаний залишок за виробничими потужностями. Далі увімкніть виріб, який ви поставили на друге місце, розподіляючи пріоритетність продукції. Продовжуйте, доки повністю не вичерпаєте ресурс виробничих потужностей.
- Обов'язково враховуйте, що витрачені в програмі ресурси потужностей повинні бути трохи нижчими від виробничої потужності підприємства. Це дозволить вам бути підготовленим до можливих збоїв та виконувати зобов'язання перед замовниками навіть за форс-мажорних обставин.
- Перевірте вашу програму на потребу в ресурсах, кількість яких може бути обмеженою. Відсутність кваліфікованих працівників, обладнання, яке застаріло, обмеження щодо постачання сировини та інші фактори можуть стати причинами, що звужують можливості для оптимізації вашої виробничої програми.
Як контролювати виконання виробничої програми
Оцінка та аналіз виробничої програми підприємства вкрай необхідні, оскільки дозволяють зрозуміти, які недоліки виробничих процесів та коригувати якісь частини плану виробничої програми.
Через систему приватних та загальних показників виробнича програма дозволяє виявити та показати особливості підприємства. Аналіз значень показників дозволяє контролювати поточний стан та виконання програми. Планові/виконавчі баланси, системи управління виробництвом, системи звітності та виробничого обліку є засобами контролю.
Загальні показники контролю:
1. Коефіцієнт напруженості виробничої програми. Значення цього коефіцієнта визначається ставленням планового обсягу виробництва до нормативного. Таким чином, дана величина відображає, наскільки виробничі потужності завантажені порівняно з випуском, який є максимально можливим на підприємстві. Якщо ви розрахуєте цей коефіцієнт, то зможете зрозуміти, чи фактичний випуск продукції відхиляється від запланованого.
2. Рівень концентрації виробництва. Показники рівня концентрації виробництва – це розміри підприємства. Вони визначаються:
- обсягом продукції, виробленої протягом року, у загальному випуску у цій галузі;
- середньорічною вартістю основних фондів;
- середньорічний чисельністю робочих;
- середнім розміром підприємства у галузі;
- часткою споживання електрики протягом року у галузі.
Загальний потенціал підприємства з виробництва визначається цими показниками.
3) Рівень спеціалізації виробництва. Спеціалізація - зосередження виробництва певного виду продукції на одній із ділянок підприємства. Показниками оцінки рівня спеціалізації є:
- у видів операцій, виконуваних робочому місці;
- частка спеціалізованих цехів у складі підприємства;
- частка основної продукції загальному випуску продукції.
Оптимізація виробничої програми
Обсяг виробництва необхідно планувати виходячи з даних про поточні продажі. Яка користь виконання виробничої програми підприємства?
приклад. ВАТ «КамАЗ» у 2007-2008 роках продавало близько чотирьох тисяч автомобілів на місяць. Залишок готової продукції становив трохи більше однієї тисячі одиниць. Залишків вистачало на 7-10 днів. Попит зменшився у 2 рази у жовтні 2008 року та ще вдвічі у листопаді 2008 року. Природно, що зупинити виробництво відразу не вдалося, що призвело до того, що кількість залишків різко збільшилася. У керівництва виникла потреба прогнозувати залишки, їх оборотність і з огляду на ці дані формувати виробничий план.
На сьогоднішній день компанія «КамАЗ» має повну актуальну інформацію про кількість продажів та залишків продукції не тільки у себе, але й у дилерів. Під час кризи аналіз продажу просто необхідний. План виробництва та продажу повністю залежить від даних, отриманих у результаті такого аналізу. В іншому випадку збільшення залишків товару у дилерів і зростання їхньої заборгованості просто не уникнути. Зараз без даних, що надходять від дилерів, не обійтися, адже вони дозволяють зрозуміти тенденції ринку.
Дані про продаж, товарні залишки компанія отримує щотижня. Тиждень – це оптимальний період, протягом якого можна не лише проаналізувати ситуацію, а й ухвалити необхідні рішення. Якщо отримувати інформацію за підсумками місяця, такі дані дозволять зрозуміти, що або все добре, або погано. Зробити нічого не вдасться, компанії нічого не залишиться, крім як розвести руками.
Марно вгадувати попит - краще пропонувати ті послуги, потреба в яких вже є. Зараз існує така думка, що зараз добре розвиваються російські виробники. Наприклад, сумка російського виробництва коштує набагато дешевше за імпортну. Це означає, що багато компаній почнуть менше працювати із закордонними виробниками і більше з російськими.
Тобто, враховуючи цю тенденцію, ви зможете звернути увагу на потреби ваших клієнтів, що змінилися. Це буде перший крок у плануванні продажу. Наступним кроком потрібно буде виділити зі списку клієнтів тих, кому б ваша пропозиція була цікавою. Варто витратити час, щоб вивчити настрій та потреби вашої цільової аудиторії.
Очевидно, що планувати продажі на півроку вперед наразі дуже неефективно. Набагато краще вивчити потреби клієнтів та виробляти саме ту продукцію чи послугу, якої люди насправді потребують. Такий підхід завжди виправдовує себе.
Врахувати у планах виробництва та продажу майбутні коливання попиту можна, заклавши в них похибку 10%. Багато виробників меблів у Росії тримають залишки продукції на складі. Вони змушені так чинити та прогнозувати потенційний попит на продукцію. На жаль, російські люди не готові чекати на свою покупку протягом цілого місяця.
Через це багато виробників прогнозують обсяги продажів з точністю до десяти відсотків. При цьому якщо вони не потрапили в ці десять відсотків похибок, то прогноз вважається хибним.
Так виглядає процес планування продажів у бізнесі оптового напряму:
- Оцінюємо обсяг продажів, скоєних за останній місяць. Оцінюємо сезонність та коригуємо отриману цифру. Коефіцієнт для корекції можна вивести на основі відомостей, отриманих за попередні роки. Допустимо, підсумкова цифра дорівнює сорока мільйонам рублів.
- Менеджерам відділу продажу необхідно з'ясувати суму мінімального відвантаження. Для цього слід узгодити дані щодо відвантаження продукції у поточному місяці з клієнтами. Далі слід порахувати попередню суму майбутньої оплати – припустимо, тридцять шість мільйонів рублів.
- Тепер потрібно знайти середнє значення між плановим показником та попередньою оцінкою: (40 + 36): 2 = 38 мільйонів рублів. Це і є плановий показник на місяць.
- Виходячи з розрахованого місячного плану, розраховуємо, якою має бути сума продажу продукції. Вагу номенклатурної позиції слід вивести із наданої статистики з продажу за останній місяць.
Незважаючи на трудомісткість виробничої програми підприємства, її створення та виконання забезпечують оптимальне ведення вашого бізнесу.
Вступ
Основна діяльність промислового підприємства – виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Від ефективності цього процесу залежать найважливіші показники функціонування суб'єкта господарювання, зокрема прибуток і рентабельність. Планування виробництва в ринкових умовах - це провідне завдання комплексного планування соціально-економічного розвитку підприємства. (1, с.54)
Основний принцип ринкової економіки - максимальна можлива ефективність використовуваних ресурсів, тобто. отримання максимально можливого прибутку. Цього можна досягти, якщо обсяг виробництва буде близьким до оптимального.
Планування обсягу виробництва є найважливішим елементом у системі внутрішньофірмового планування комерційної діяльності підприємства.
Розрахувавши обсяг виробництва, можна визначити потреба підприємства у матеріальних ресурсах, собівартість продукції, кінцевий прибуток. Правильно запланувати обсяги виробництва - одне з найважливіших завдань економічної служби підприємства, оскільки обсяги виробництва, ціни на продукцію та виробничі витрати взаємозалежні, а отримання максимального фінансового результату можливе лише за певного поєднання зазначених величин. (8, с.281)
План виробництва продукції підприємства
Виробнича програма підприємства
План виробництва продукції (виробнича програма) є основним провідним розділом перспективного та поточного плану підприємства та визначається на основі обсягу продажів, номенклатури та асортименту продукції, її якості, маси прибутку, рівня рентабельності, розміру ринкової частки підприємства тощо. Розробка виробничої програми складає основі вивчення ринку спеціальним підрозділом підприємства - службою маркетингу. До комплексу маркетингових заходів фірми з розробки виробничої програми зазвичай входять:
вивчення споживачів товарів (послуг) фірми та їхньої поведінки на ринку;
аналіз ринкових можливостей фірми;
оцінка товарів та пропонованих послуг, перспектив їх розвитку;
аналіз використовуваних форм та каналів збуту;
оцінка використовуваних фірмою методів ціноутворення;
дослідження заходів щодо просування товарів (послуг) ринку;
вивчення конкурентів;
вибір ринкової "ніші" (найсприятливішого сегмента ринку).
Після проведення маркетингових досліджень розробляється виробнича програма усередині фірми. Виробнича програма планується на 3-5 років, на один рік з розбивкою по кварталах та місяцях, розраховується у натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних показниках. (8, с.280)
Натуральні (умовно-натуральні) вимірювачі (штуки, тонни, метри, погонні метри тощо) характеризують обсяги виробництва, у фізичних одиницях. У розрахунку одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрати сировини, енергії, робочого дня, розраховується собівартість. На їх основі визначається потреба у виробничих потужностях та їх використання. Натуральні вимірники найповніше характеризують зростання продуктивність праці.
Трудові вимірники (нормо-годинник, людино-годинник, станко-годинник) застосовуються для оцінки трудомісткості одиниці продукції (роботи, послуги) та виробничої програми. Найбільш поширеним показником є трудомісткість – нормовані витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуги, що розраховуються у нормо-годинах. Якщо робота не підлягає нормуванню, то показник трудомісткості визначається у людино-годиннику. Для вимірювання роботи обладнання використовується показник "станко-годинник".
Вартісні вимірники виробничої програми використовуються одночасно з натуральними та трудовими. Вони відбивають обсяг продукції (послуг) у грошових одиницях.
Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва в натуральному (умовно-натуральному) вираженні та плану виробництва у вартісному вираженні.
План виробництва в натуральному вираженнімістить показники випуску продукції певної номенклатури, асортименту та якості у натуральних (умовно-натуральних) вимірювачах.
Для оцінки видів продукції однакових за призначенням, але які мають різні споживчі властивості, застосовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Так, планування видобутку різних за калорійністю видів палива проводиться у тоннах умовного палива, коли за одну тонну приймається маса, еквівалентна 7000 кілокалорій. На підприємствах, що виготовляють один вид продукції, що відрізняється потужністю, габаритами або трудомісткістю, також використовуються натуральні та умовно-натуральні вимірники. Так, на турбінобудівних заводах продукція вимірюється в штуках та кіловатах потужності турбін; виробництво парових котлів - у штуках, тисячах тонн пари на годину та квадратних метрах поверхні нагріву.
Планування виробництва та продажів продукції в натуральному вираженні дозволяє узгодити випуск конкретних видів продукції з потребами ринку, виробничими потужностями підприємства, потребою у ресурсах, необхідні її виробництва.
План виробництва в вартісному вираженнімістить такі показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція; чиста (умовно чиста) продукція.
Основним вартісним показником цього розділу плану є реалізована продукція (валовий дохід). Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем чи збутовою організацією.
Товарна (виготовлена) продукція -продукція, що пройшла повний технологічний цикл обробки, прийнята відділом технічного контролю, підготовлена до споживання та здана складу готової продукції.
Товарна продукція включає вартість: готових виробів (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих та зданих на склад готової продукції підприємства); напівфабрикатів, комплектуючих деталей та складальних одиниць, призначених для реалізації на бік за кооперованими постачаннями; капітального ремонту, виконаного власними силами, а також виробів та запасних частин, виготовлених для капітального ремонту, капітального будівництва та власних непромислових господарств підприємства; інструментів та пристосувань для власного виробництва. Виражається товарна продукція в оптових цінах підприємства та порівнянних цінах. Перші використовуються для ув'язування плану виробництва із фінансовим планом; другі - визначення темпів, динаміки і зміни структури виробництва.
Товарна продукція характеризує обсяг виробленої готової продукції та використовується для розрахунку витрат на виробництво, фінансових результатів, рентабельності та інших показників ефективності виробництва.
Валова продукціявключає вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт, у тому числі незавершене виробництво. Вона оцінюється зазвичай, у порівнянних цінах.
Зміна залишків незавершеного виробництва у складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва у планованому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні доробку при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу.
На підприємствах, у яких відсутній внутрішньогосподарський оборот та незавершене виробництво, наприклад у харчовій промисловості, за своїм складом валова продукція збігається з товарною.
Валову продукцію слід відрізняти від валового обороту , під яким розуміється сумарна вартість продукції всіх підрозділів.
Чиста продукція характеризує новостворену для підприємства вартість. До неї не входять витрати підприємства на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо, а також амортизаційні відрахування, що включаються до собівартості продукції.
До складу чистої продукції включаються витрати на оплату праці з нарахуваннями на заробітну плату та прибуток підприємства.
Умовно чиста продукція, на відміну від чистої, містить амортизацію.
Показники чистої та умовно чистої продукції служать для аналізу динаміки та структури виробничої програми, планування фонду оплати праці. (6, с.58-60)
ЛекціяВИРОБНИЧА ПРОГРАМА І ВИРОБНИЧА
ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
План
1. Виробнича програма: зміст, методи вимірювання та показники.
2. Виробнича потужність підприємства та метод її визначення
1. Виробнича програма: зміст, методи вимірювання та показники
Перед будь-яким підприємством на початку своєї виробничої діяльності постає завдання визначення того обсягу виробництва, який принесе йому максимальний прибуток, високу рентабельність та максимальні обсяги продажів. Для вирішення цього завдання підприємство насамперед розробляє виробничу програму.
Виробнича програма підприємстваявляє собою перелік продукції, робіт та послуг за замовленнями та договорами споживачів.
Виробнича програма (план виробництва та реалізації продукції) складається з трьох розділів:
плану виробництва (послуг) у натуральному вираженні;
плану виробництва (послуг) у вартісному вираженні;
плану постачання.
Визначальну роль виробничої програмі відводиться плану виробництва (послуг) у натуральному вираженні. Цей розділ є особливо важливим тому, що в умовах ринкових відносин споживачам необхідна не продукція взагалі і в необмеженій кількості, а продукція певного виду, типу, у певному обсязі. Натуральні вимірники(штуки, тонни, метри, умовно-натуральні тощо.) характеризують виробничу спеціалізацію підприємства, частку над ринком і необхідні збалансованості підприємства. Без натуральних вимірювачів неможливо визначити потребу у виробничій потужності та її використання. Натуральні вимірники найповніше і правильно характеризують зростання продуктивність праці, але застосовні лише з продукції однорідного призначення.
Основними показникамивиробничої програми в натуральному вираженні є номенклатура та асортимент продукції, що випускається.
Номенклатура– це укрупнений перелік видів продукції, виробленої підприємством (наприклад, нафтопродукти, скловолокно, кондитерські, хлібобулочні вироби).
Асортимент -детальнохарактеризує різновиди продукції за сортами, марками, малюнками тощо.
p align="justify"> При визначенні виробничої програми важливим аспектом є правильний вибір одиниці виміру. У цьому підприємство має використовувати ті одиниці, які відбивають найважливіші покупця властивості товару.
Виробнича програма (план виробництва та реалізації продукції), є одним з визначальних розділів плану соціально-економічного розвитку підприємства та пов'язана з іншими його розділами (планом праці, планом матеріально-технічного забезпечення, планом собівартості тощо).
Підприємства формують свою виробничу програму на основі:
держзамовлення;
замовлень споживачів;
споживчого попиту.
Потім формується портфель замовлень, тобто обсяги виробництва для оптових поставок:
Q n = Q c -Q d) х До п
де Q з – величина попиту на товар;
Q d – обсяг укладених договорів з іншими постачальниками;
К п – коефіцієнт платоспроможності;
N – кількість ринкових секторів.
Найбільш оптимальною вважається ситуація, коли обсяг ринкового попиту дорівнюватиме кількості укладених договорів. Якщо підприємство захоче розширити свій вплив на ринку, йому потрібна розробка нової стратегії та тактики конкурентної боротьби.
План виробництва в вартісному вираженні дає можливість як дозволяє визначити обсяг виробництва різних видів, темпи і структуру зростання, а й розрахувати фонд оплати праці, як частини вартості, фондовіддачу та інші показники ефективності виробництва.
Одиниця виміру цих показників - національна валюта. Крім того, для характеристики експорту може використовуватися валюта інших країн, наприклад, долар США.
До вартісних показників відносяться:
товарна продукція;
валова продукція;
чиста продукція;
умовно чиста продукція.
Узагальнюючим показником виробничої програми підприємства є обсяг продажу чи реалізована продукція. Перший термін застосовується у світовій практиці, другий – у вітчизняній. Обсяг продажів об'єктивніше відбиває результат діяльності підприємства, як випускає товари, і виробляє послуги. Показник реалізованої продукції відповідно до логіки повинен застосовуватися лише для підприємств сфери матеріального виробництва, що випускають продукцію. В умовах ринкової економіки більшість підприємств створюють продукцію та виконують послуги, тому показник обсягу продажів застосовний для всіх підприємств.
Об'єм продажу -це вартість товарів та послуг, вироблених та реалізованих підприємством за певний період часу. Цей показник мікроекономіки потім трансформується на показник макроекономіки – валовий внутрішній продукт (вартість товарів та послуг, вироблених біля країни за певний період).
Товарна продукція (ТП) –вартість готової продукції та послуг промислового характеру, вироблених протягом певного календарного періоду та призначених для реалізації на бік.
Товарна продукція включає:
Обсяг випуску готових виробів, укомплектованих та зданих на склад;
Напівфабрикати для реалізації набік;
Вироби та запасні частини для проведення власного капітального ремонту;
послуги допоміжних цехів на бік та потреб;
Інструменти власного виробництва, що входять до складу основних засобів підприємства.
Товарна продукція визначається у діючих та порівнянних цінах підприємства як добуток обсягу виробництва у натуральному вираженні () на відпускну ціну продукції ().
ТП = (Q i х Ц i) + У i
В алова продукція –вартість загального обсягу всіх виконаних робіт протягом певного календарного періоду незалежно від рівня готовності продукції. Вона включає товарну продукцію, зміни залишків незавершеного виробництва, зміну запасів напівфабрикатів на складі.
ВП = ТП + (Н 2 -Н 1)
де Н 2, Н 1 - вартість залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів власного виробництва на початок та кінець розрахункового періоду.
Валова продукція обчислюється за заводським методом. Разом про те, і товарна і валова продукція має недоліки, т.к не відбиває власний внесок підприємства у кінцевий результат. Для усунення цього недоліку використовують чисту та умовно-чисту продукцію.
Чиста продукціяце новостворена вартість для підприємства (чистий результат виробництва). По економічної суті до неї входить оплата праці, видана як зарплати, невиплачена, але що у вартість товару як податків і різноманітних нарахувань, і навіть прибуток. До чистої продукції не входить перенесена вартість, створена на інших підприємствах (оплата сировини, матеріалів, енергії, палива та амортизаційних відрахувань з основних засобів). Цей показник може визначатися від товарної чи валової продукції.
Чиста продукція = Товарна (валова) продукція – матеріальні витрати – амортизація.
Чиста продукція як показник мікроекономіки на макроекономічному рівні втілюється в аналогічний за змістом показник – національний дохід.
Умовно-чиста продукція – це новостворена вартість, але з урахуванням амортизаційних відрахувань.
Умовно-чиста продукція = Товарна (валова) продукція - матеріальні витрати.
Показники чистої та умовно-чистої продукції використовуються для аналізу структури вартості продукції (роботи, послуг), планування фонду оплати праці. Норматив чистої продукції являє собою частину ціни виробу, що включає основну та додаткову заробітну плату персоналу з відрахуваннями на соціальні потреби та нормативний прибуток.
Товарна валова та чиста продукція відображають обсяги виробництва за певний період. Проте максимізація прибутку досягається внаслідок реалізації продукції конкретним споживачам. Обсяг реалізації відбивається у розділі – у плані поставок.
План поставок – розділ виробничої програми, у якому відбито номенклатура, асортимент, обсяги і терміни поставок продукції конкретним споживачам.
План поставок включає поставки на замовлення та постачання у вільний продаж. Постачання на замовлення відображають держзамовлення та продаж продукції на замовлення споживачів. Такий вид продаж характеризується невисокими ризиками, забезпечує гарантований збут. Водночас за такої системи продажів нерідко використовуються договірні ціни, що мають тенденцію до зниження, що призводить до зменшення рентабельності продажів та інших техніко-економічних показників роботи підприємства.
Постачання у вільний продаж припускають реалізацію продукції на товарних біржах, ярмарках, виставках, аукціонах за вільними ринковими цінами. Це забезпечує підвищення рентабельності продажів та збільшення прибутку.
План поставок розробляється в натуральному та вартісному вираженні. Вартим показником цього розділу є реалізована продукція.
Реалізована продукція (РП)(Обсяг продажів) - вартість продукції, оплаченої покупцем. Вона може дорівнювати товарної продукції в тому випадку, якщо залишки готової продукції на складі на початок і кінець періоду залишилися без змін. При збільшенні залишків на складі обсяг продажів буде меншим за товарну продукцію; при зменшенні залишків обсяг реалізації буде більшим за товарну продукцію на величину зниження запасів готової продукції.
РП = ТП + (-) 
ДП з
Трансформація адміністративно-командної економіки на ринкову потребує обґрунтування бізнес-портфеля підприємства на основі маркетингової концепції, відповідно до якої розробка плану виробництва та реалізації продукції передбачає:
обґрунтування номенклатури та асортименту продукції;
визначення можливого обсягу продажу;
обґрунтування випуску продукції виробничими потужностями.
2. Виробнича потужність підприємства та методика її визначення
Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів із випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності займає чільне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.
Під виробничою потужністюпідприємства розуміється максимально можливий випуск продукції певної номенклатури та асортименту або обсяг переробки сировини на даному підприємстві протягом певного періоду за повного завантаження обладнання та виробничих площ.
Виробнича потужність залежить від низки чинників. Найважливіші такі:
кількість та продуктивність обладнання;
якісний склад обладнання, рівень фізичного та морального зносу;
ступінь прогресивності техніки та технології виробництва;
якість сировини, матеріалів, своєчасність їх постачання;
рівень спеціалізації підприємства;
рівень організації виробництва та праці;
фонд часу роботи устаткування.
Наявність «вузьких місць» на проміжних стадіях виробничого процесу має враховуватися у розрахунках виробничої потужності підприємства.
До розрахунку виробничої потужності підприємства включається все устаткування, закріплене за основними виробничими цехами, крім резервного, досвідчених ділянок і спеціальних ділянок на навчання робочих; культурно-технічний рівень кадрів та його ставлення до праці; досягнутий рівень виконання норм часу.
При розрахунку виробничої потужності необхідно виходити з наявного обладнання та площ, передової організації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих інструментів та пристроїв, режиму роботи підприємства.
Виробнича потужність змінюється протягом року, тому розрізняють вхідну, вихідну та середньорічну потужності.
Вхідна потужність (М вх ) – це потужність початку планового періоду, зазвичай початку року (1 січня) .
Вихідна (М вих. ) - Потужність на кінець планового періоду з урахуванням введення та вибуття потужності за рахунок капітального будівництва, модернізації обладнання, вдосконалення технології та організації виробництва.
М вих. = М вх. + М ст. - М вив.
Середньорічна потужність
-
це виробнича потужність, яку має підприємство у середньому протягом року. Вона розраховується шляхом додавання до вхідної потужності 
середньорічний введеної 
та віднімання середньорічної вибувальної потужності 
з урахуванням терміну дії 
.
де n - Число повних місяців експлуатації введених потужностей;
m – число повних місяців бездіяльності потужностей, що вибули.
Збільшення виробничої потужності можливе за рахунок:
введення в дію нових та розширення діючих цехів;
реконструкції;
технічного переозброєння виробництва;
організаційно-технічних заходів, їх:
збільшення годин роботи устаткування;
зміна номенклатури продукції чи зменшення трудомісткості;
використання технічного устаткування за умов лізингу із поверненням у строки, встановлені лізинговою угодою.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати такі вихідні дані:
плановий фонд робочого часу одного верстата;
кількість машин;
продуктивність обладнання;
трудомісткість виробничої програми;
досягнутий відсоток виконання норм виробітку.
Для визначення виробничої потужності визначають час роботи.
Розрізняють календарний 
, режимний 
та плановий фонди часу 
.
Плановий фонд часу розраховується виходячи з режимного з урахуванням зупинок на ремонт (а %)
При безперервному процесі виробництва
де 
- кількість робочих днів на рік;
- середня тривалість однієї зміни з урахуванням режиму роботи підприємства та скорочення робочого дня у передсвяткові дні;
- кількість змін.
Плановий фонд часу при безперервному процесі виробництва дорівнює режимному, якщо ремонти виконуються у вихідні та святкові дні
У тому випадку, коли технічне обладнання використовується для випуску промислової продукції однієї назви (наприклад, виробництво електричної енергії на ГЕС), виробнича потужність розраховується шляхом множення кількості обладнання на його продуктивність та плановий фонд робочого часу. У багатономенклатурному виробництві розрахунки різняться залежно від специфіки технології виробництва. Найбільшу складність становлять розрахунки виробничої потужності на машинобудівному заводі.
Виробнича потужність агрегату залежить від планового фонду часу роботи протягом року. 
та його продуктивності в одиницю часу 
Виробнича потужність агрегату безперервної дії у ливарному виробництві розраховується таким чином:
де 
- Тривалість циклу плавки;
В – обсяг завалки однією плавку;
- Коефіцієнт виходу придатного лиття.
Наприклад, у чавуноливарному цеху встановлені вагранки з обсягом завалки 5 тонн, час плавлення – 2 години, коефіцієнт виходу придатного – 0,6. Номенклатура цеху – 6 найменувань, вага на комплект трактора 400 кг.
тракторів
Виробнича потужність потокової лінії збирання тракторів розраховується виходячи з такту потокової лінії (t)
Наприклад, такт потокової лінії 266 хв.
Тракторів
Виробнича потужність ділянки з однотипним обладнанням та однаковою номенклатурою розраховується шляхом множення виробничої потужності агрегату на їхню кількість (К). Так виробнича потужність 6 вагранок плавильного ділянки лінійного цеху дорівнює:
Трактори.
Виробнича потужність ділянки всіх агрегатів (5 штук) термічного цеху становить 100 000 тракторів (20 000 х 5).
Виробнича потужність токарної ділянки механічного цеху (50 верстатів) розраховується так:
тракторів,
де 
- Прогресивна трудомісткість комплекту деталей (шестерень), що йдуть на 1 трактор, год.
Прогресивна трудомісткість відбиває застосування передової техніки, технології, організації виробництва та праці. Перерахунок середньої трудомісткості в прогресивну проводиться за допомогою коефіцієнта приведення, що визначається за наступною шкалою:
|
Середній рівень виконання норм виробітку ( |
200 і вище |
|||
|
Коефіцієнт приведення ( |
)
)У розглянутому прикладі
години,
де 
- середня трудомісткість комплекту деталей з урахуванням перевиконання норм виробітку по ділянці в середньому на 25 % ( 
).
Середня трудомісткість визначається виходячи з норми часу на виріб ( 
) з урахуванням середнього відсотка перевиконання норм виробітку ( 
).
н/год
Виробнича потужність цеху визначається за провідною ділянкою. З попередніх розрахунків, приймаємо виробничу потужність механічного цеху по токарному ділянці – 125 000 тракторів. Виробнича потужність термічного цеху розраховується дільницею термоагрегатів – 100 000.
Виробнича потужність складального цеху дорівнює потужності потокової лінії складання тракторів – 90 000, така ж потужність лінійного цеху.
Виробнича потужність ковальського цеху розраховується як і у механічному цеху. Наприклад, вона становитиме 70 000 тракторів.
Виробнича потужність заводу розраховується за провідним цехом. На машинобудівному заводі найчастіше провідним є що випускає, тобто. збиральний цех. Виходячи з цих передумов, виробнича потужність заводу встановлюється за потужністю провідного цеху та становить 90 000 тракторів.
Для обґрунтування виробничої потужності заводу потрібно скласти діаграму виробничих потужностей (рис. 1).
Рис. 1. Виробничі потужності цехів заводу
Підсумки розрахунків щодо визначення виробничих потужностей відбиваються у балансі виробничої потужності.
Обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями здійснюється за такою методикою:
1.Аналізується використання середньорічної виробничої потужності у звітному періоді. У процесі аналізу визначається досягнутий рівень використання виробничої потужності, ступінь прогресивності застосовуваної техніки та технології; ступінь використання обладнання та виробничих площ; досягнутий рівень організації виробництва та праці для підприємства.
Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності ( 
) визначається за формулою:
де 
- плановий (фактичний) обсяг виробленої підприємством продукції чи обсяг переробленої сировини за цей рік;
- Середньорічна планова (фактична) виробнича потужність.
2.Здійснюється планування зростання коефіцієнта використання потужності. Для цього виявляються резерви: екстенсивні та інтенсивні. До екстенсивних відносяться резерви корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду (скорочення простоїв, тривалість ремонтів).
Інтенсивні фактори включають заходи щодо повнішого завантаження обладнання в одиницю часу, збільшення випуску придатної продукції.
Коефіцієнт використання виробничої потужності у плановому періоді( 
може бути визначений за формулою:
де 
- Коефіцієнт використання виробничої потужності у звітному періоді;
- Індекс зростання коефіцієнта використання потужності в плановому періоді.
4. Здійснюється зіставлення можливого випуску продукції з можливим обсягом продажу. Можливий випуск продукції зіставляється із плановим завданням. Виробнича програма буде виконана, якщо можливий обсяг виробництва з діючих потужностей дорівнюватиме або більше планового.
Якщо проект виробничої програми не забезпечує повного завантаження виробничих потужностей, необхідно шукати додаткові можливості збільшення обсягу продажів і довантаження виробничих потужностей. Якщо план продажів перевищує виробничу потужність, то з метою збереження покупців та клієнтів необхідно провести комплекс заходів щодо збільшення виробничої потужності.
Для визначення загальних обсягів потужностей, мобілізації резервів розробляється баланс виробничої потужності підприємства.
Баланс виробничої потужності підприємства (плановий) складається як сума алгебри:
де 
- виробнича потужність на кінець запланованого періоду (вихідна) у відповідних одиницях виміру;
- виробнича потужність початку планованого періоду (вхідна);
- приріст потужностей з допомогою організаційно-технічних заходів (зміни режиму роботи устаткування, вдосконалення організації праці та виробництва, інтенсифікація технологічних процесів тощо);
Планування виробничо-комерційної діяльності підприємства починається з визначення обсягу та можливостей виробництва та реалізації продукції, тобто. виробничої програми.
Виробнича програма - це завдання з випуску та реалізації продукції в асортименті, відповідної якості у натуральному та вартісному вираженні виходячи з попиту та реальних можливостей підприємства у задоволенні його на певний період. Зазвичай складається на рік з розбивкою по кварталах та місяцях.
Виробнича програма є базою для розробки наступних планів:
1) матеріально-технічного постачання;
2) чисельності персоналу та оплати праці;
3) інвестицій;
4) фінансовий план.
Виробнича програма визначає завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потреба в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності робітників та ін. Вона тісно пов'язана з фінансовим планом, планом із витрат виробництва, прибутку та рентабельності.
Підприємства формують свою виробничу програму самостійно на основі виявленого у процесі вивчення ринку споживчого попиту; портфеля замовлень (договорів) на продукцію та послуги; державних замовлень та потреб.
Річна виробнича програма встановлює ряд номенклатурно-кількісних завдань, що складають її розділи:
Номенклатуру та асортимент продукції;
Завдання з випуску готових виробів у натуральному та вартісному вираженні за укрупненими групами;
Обсяг постачання напівфабрикатів стороннім організаціям;
Обсяг робіт, послуг промислового характеру стороннім організаціям;
Обсяг випуску іншої продукції (підсобних цехів).
Виробнича програма складається з трьох розділів:
1. План виробництва в натуральному вираженні- встановлює обсяг випуску продукції відповідної якості за номенклатурою та асортиментом у фізичних одиницях вимірювання (т, м, шт). Він визначається, виходячи з повного та кращого задоволення попиту споживача та досягнення максимального використання виробничих потужностей;
2. План виробництва в вартісному вираженніу показниках валової, товарної та чистої продукції;
3. План реалізації продукції в натуральному та вартісному вираженні. Він складається, виходячи з укладених договорів на постачання продукції, а також напівфабрикатів, вузлів та деталей за договорами кооперації з іншими підприємствами, а також оцінки ємності ринку. Розрахунок обсягу реалізованої продукції виробляється з урахуванням величини товарної продукції з урахуванням зміни залишків продукції складі та відвантаженої, але з оплаченої замовниками, початку і поклала край планованого року. Але обсяг реалізації продукції також впливають зміну якості продукції, що діють на підприємстві, цін на продукцію та послуги.
Вихідними даними визначення максимально можливого випуску продукції протягом року служить середньорічна виробнича потужність підприємства міста і коефіцієнт її використання. Часто забезпечення потреб ринку вимагає запровадження нових додаткових потужностей з допомогою технічного переозброєння, реконструкції чи розширення підприємства.
Розробка виробничої програми складається з кількох етапів:
1. Аналіз результатів роботи підприємства у поточному році.
2. На основі маркетингових досліджень складається прогноз попиту та пропозиції щодо номенклатури, асортименту, обсягу та термінів поставки продукції, що випускається.
3. Визначається номенклатура та асортимент продукції у натуральному вираженні.
4. На підставі укладених договорів на постачання продукції та відомостей про залишки нереалізованої готової продукції на складах розробляється річна виробнича програма. На цьому етапі приймають рішення про спеціалізацію та кооперування виробництва, про терміни випуску продукції. Визначають обсяг товарної продукції у натуральному та вартісному вираженні.
5. Виробляється техніко-економічне обґрунтування виробничої програми:
а) здійснюється розрахунок матеріальних, паливних, енергетичних ресурсів, необхідні її виконання (виходячи з норм витрати);
б) плануються ремонтно-експлуатаційні витрати;
в) обґрунтовується потреба у транспортних засобах та інших факторах виробництва;
г) для ув'язування програми з наявними на підприємстві потужностями розробляється баланс виробничих потужностей та проводиться обґрунтування програми виробничими потужностями;
д) вносяться зміни до плану інвестицій з урахуванням прийнятих рішень щодо номенклатури, асортименту, обсягу випуску та рішень зі спеціалізації та кооперування виробництва.
Прийнята програма конкретизується в розрізі підрозділів підприємства та окремих деталей:
Для складальних цехів - розподіляється за плановими періодами року у розрізі виробів;
Для обробних цехів – у вигляді номенклатурно-календарних планів випуску деталей та складальних одиниць.
Номенклатурно-календарні плани є підставою розрахунку календарно-планових нормативів руху виробництва, у кожному з основних цехів. Цехи на підставі цих планів формують на кожен місяць виробничі програми із запуску та випуску закріплених за ними виробів з урахуванням додаткових пропозицій з боку виробничо-диспетчерського відділу та розподіляють їх за дільницями (бригадами).
Для ділянок (бригад) розробляються 2 види виробничих завдань:
1) оперативно-календарний план запуску-випуску деталей з урахуванням рівномірного та ритмічного випуску продукції;
2) змінно-добові завдання із конкретним закріпленням деталей (операцій) за робочими місцями.
Показниками виробничої програми є номенклатура та асортименти, виражені в натуральному, вартісному або трудовому вимірі (див. таблицю 10.1).
Таблиця 10.1
Трудові вимірники в основному застосовуються при складанні планів виробництва та реалізації цехів (ділянок) з великою номенклатурою продукції, що випускається.
Вихідними даними для розробки виробничої програми підприємства є:
· Перспективний план економічного та соціального розвитку трудового колективу;
· Портфель замовлень, у тому числі держзамовлення;
· Система діючих норм та нормативів здійснення виробничого процесу;
· Зведення чинних законодавчих актів про відповідальність підприємств за своєчасне та якісне виконання замовлень, використання трудових ресурсів, а також зобов'язань перед державою щодо сплати податків;
· Звітні дані про виконання плану виробництва та збуту продукції за попередній плановий період та про залишки незавершеного виробництва на початок року;
· Дані техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;
· маркетингові дослідження про зміни ситуації на ринках збуту продукції, підвищення вимог до споживчих властивостей продукції, збільшення вимог до якості, дизайну, упаковки, післяпродажного обслуговування продукції;
· Розроблені пропозиції відповідних відділів підприємства про оновлення продукції, заміну морально застарілого та зношеного обладнання, впровадження більш досконалих технологій виготовлення продукції.
Упорядкування виробничої програми завжди пов'язані з розглядом різних варіантів структури запланованої продукції шляхом зіставлення її з попитом, а трудомісткості робіт – з виробничої потужністю і наявністю трудових ресурсів, з можливістю матеріально-технічного забезпечення. З кількох варіантів вибирається найбільш оптимальний.
Виробнича програма є основним етапом формування плану виробництва та збуту продукції, який є одним із провідних розділів. Його завдання - забезпечити виконання всіх замовлень та задовольнити всі потреби замовників за асортиментом, якістю, строками постачання. На основі плану виробництва та збуту продукції розробляються всі інші розділи - план праці; з матеріально-технічного забезпечення; за собівартістю, прибутку та фінансовий план.
Принципами формування виробничої програми підприємства є:
Наукове обґрунтування використання виробничих потужностей, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;
Систематичне оновлення номенклатури та асортименту продукції та підвищення її якості;
Узгодженість виробничої програми підприємства з постачанням сировини, матеріалів, напівфабрикатів з інших підприємств, пов'язаних лінією кооперації;
Безперервне нарощування випуску продукції, якщо на неї є попит.
План виробництва та збуту продукції розробляється в натуральних та вартісних показниках. У натуральних показниках складається виробнича програма. Показники номенклатури продукції відображають перелік всього асортименту видань. У річних та місячних планах планується повний обсяг продукції, що виробляється, і встановлюються умови її збуту.
Для ефективного функціонування підприємства необхідний облік наступних внутрішніх та зовнішніх факторів, що визначають виробничі програми підприємства:
Обсяг та особливості попиту на продукцію підприємства;
Номенклатура та асортимент продукції, формування яких здійснюється з урахуванням стадії життєвого циклу продукції, ступеня новизни виробу та його попиту на ринку;
Конкурентне середовище та становище підприємства на ринку (визначення можливого обсягу продажів);
рівень спеціалізації підприємства (чи виробляє воно технологічно однорідну продукцію або виробництво диверсифіковане);
Ступінь забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства та повної зайнятості персоналу, наявність матеріально сировинних, трудових та фінансових ресурсів.
Малюнок 18.18. Чинники ефективності.
При плануванні виробничої програми в натуральних одиницях виміру встановлюються показники якості та шляхи досягнення високої якості продукції по всій номенклатурі.
Розглянемо зміст основних етапів алгоритму планування виробничої програми.
Малюнок 18.19. Завдання аналізу виконання плану.
Аналіз обсягу виробництва починається з дослідження динаміки товарної та валової продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту. Аналіз виконання плану за номенклатурою базується на порівнянні фактичного та планового випусків продукції по виробах. Особлива увага має приділятись виробам, включеним у державне замовлення. Оцінка виконання плану з асортименту може здійснюватися:
За способом найменшого відсотка (позиція номенклатури, має найменший відсоток виконання плану);
За питомою вагою продукції загальному переліку найменувань продукції, за якою виконано план виробництва;
За допомогою середнього відсотка, який розраховується розподілом загального фактичного випуску продукції в межах плану на загальний плановий обсяг випуску (продукція, виготовлення понад план або не передбачена виробничою програмою, у виконанні асортименту не зараховується).
Малюнок 18.20. Джерела оцінки виконання плану.
При цьому мають бути виявлені внутрішні та зовнішні причини невиконання плану з асортименту.
Нерівномірність виконання плану щодо окремих номенклатурним позиціям призводить до зміни структури виробничої програми, тобто. співвідношення окремих видів продукції їх загальному випуску. Зміни структури виробництва дуже впливає на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісному вимірі, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність та ін.
Вплив структури виробництва зміну вартості випущеної продукції можна оцінити з допомогою методу середньозваженої ціни. Для цього спочатку визначається середньозважена ціна за фактичної структури продукції, а потім - за планової. Різниця між ними множиться на фактичний загальний обсяг виробництва в натуральному вираженні.
Той самий результат можна отримати більш простим способом: різницю між рівнями виконання плану виробництва продукції у вартісному та натуральному вираженні помножити на запланований випуск товарної продукції у вартісному вираженні.
Важливе значення під час аналізу виконання виробничої програми приділяється аналізу ритмічності виробництва. Ритмічність характеризує рівномірність випуску продукції, встановлену планом виробництва. Для зміни ритмічності випуску продукції використовується коефіцієнт ритмічності, який визначається розподілом суми фактично випущеної продукції, що зараховується у виконанні плану, на плановий випуск продукції за аналізований проміжок часу. При цьому у виконанні плану за проміжок часу, що аналізується. У цьому виконанні плану з ритмічності зараховується фактичний випускати продукцію, але з перевищує рівень плану.
Для оцінки ритмічності може також розраховуватись коефіцієнт аритмічності як сума позитивних та негативних відхилень у випуску продукції від плану за кожен день, тиждень, декаду, місяць і далі (без урахування знака).
Коефіцієнт аритмічності – показник, обернений коефіцієнту ритмічності. Чим ритмічніше працює підприємство, тим вище має бути коефіцієнт ритмічності і нижче коефіцієнт аритмічності (не більше від 0 до 1).
Оцінка ритмічності дозволяє як судити про рівномірності виробництва, що є найважливішою умовою виконання плану продажів, а й підрахувати втрачені можливості підприємства з випуску продукції у зв'язку з неритмічною роботою. Резерви зростання обсягів виробництва з урахуванням підвищення ритмічності роботи можна розрахувати різними методами. Найбільш простий - як різницю між плановим та зарахованим випуском продукції за аналізований період або різницю між фактичним випуском продукції, що обчислюється виходячи з найбільшого середньодобового (середньодекадного) обсягу виробництва в аналізованому періоді.
Закінчується аналіз цьому етапі оцінкою якості продукції. продукції
Малюнок 18.21. Класифікація показників для аналізу якості.
У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перелічених показників, оцінити виконання плану за їх рівнем, виявити причини їх зміни та впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства (випуск товарної продукції, виручку від реалізації продукції та прибуток).
